Mowditate
Коли говоримо про усвідомленість, часто зустрічаємо ідею якомога більше утримуватися від оцінювання. Думки, почуття й сприйняття мають спостерігатися без негайного поділу на добрі чи погані, приємні чи неприємні. Але це швидко може призвести до непорозуміння: раптом саме неоцінювання стає завданням, яке ми хочемо виконати. Можливо, ви сидите в медитації й помічаєте: «Сьогодні я набагато неспокійніший, ніж учора». Невдовзі приходить наступна думка: «Я знову оцінив. Я роблю це неправильно». Виникає суперечність: ми оцінюємо себе за те, що щось оцінили. Однак усвідомленість — це свідоме помічання. Цілком нормально помітити, що вчора було краще, і помітити, що ви дали оцінку. Йдеться про відкритість до того, що є. Через усвідомленість ми можемо вчитися свідоміше сприймати й приймати свій досвід.
Наш розум оцінює постійно. Саме по собі це ані помилка, ані ознака недостатньої усвідомленості. Оцінки допомагають орієнтуватися в повсякденному житті й ухвалювати рішення. Ми вирішуємо, чи подобається нам їжа, який одяг сьогодні доречний або чи хочемо провести тихий вечір чи кудись піти. Один звук може здаватися приємним, а інший — дратувати.
Усвідомленість не вимагає вимкнути цю частину мислення! Важливо помічати, що відбувається оцінювання.
Однак іноді оцінки призводять до того, що ми втрачаємо контакт із теперішнім моментом і закриваємося від нього. Тоді усвідомленість, яка потребує відкритого ставлення до того, що відбувається, стає неможливою.
Коротко: йдеться про більше усвідомлення цього процесу, що своєю чергою створює більшу відкритість і прийняття.