Мережа пасивного режиму роботи мозку й медитація

Мережа пасивного режиму роботи мозку, або DMN, — не одна ділянка мозку, а мережа взаємопов’язаних областей. До них належать частини медіальної префронтальної кори й задньої поясної кори.¹

Те, чим займається ця мережа, захоплює. Зокрема, DMN бере участь, коли ми думаємо про себе, пригадуємо минуле, уявляємо можливе майбутнє або намагаємося зрозуміти думки й погляди інших людей.

Історія, яку ми розповідаємо про себе

Особливо цікавий її зв’язок із самосприйняттям. Частина нашого мислення складається з безперервної історії про те, хто ми, що з нами сталося й що може відбутися в майбутньому.

Загалом це корисно. Без цієї здатності навряд чи ми могли б учитися на минулому або планувати майбутнє. Проте ті самі процеси можуть брати участь у румінації: одна думка веде до наступної, минулі ситуації прокручуються знову й знову або заздалегідь уявляються можливі майбутні проблеми.

Тому підвищену чи змінену активність і зв’язність у DMN вивчають також у зв’язку з психічними станами, наприклад депресією. Однак це не означає, що активна DMN патологічна або що румінація просто виникає від «надмірної активності DMN».

Три мережі, які працюють разом

Під час медитації відбувається цікаве: думки блукають, у якийсь момент ви це помічаєте, а потім перенаправляєте увагу.

Мережа пасивного режиму — не єдина залучена мережа. Спрощено, блукання думок пов’язане з активністю DMN. Так звана мережа виявлення значущості допомагає виявляти важливі зміни, наприклад мить, коли ви помічаєте відволікання. Далі мережі когнітивного контролю допомагають свідомо перенаправити увагу.²

Тож медитацію можна також розглядати як повторювану взаємодію різних мозкових мереж: відволіктися, помітити, повернутися.

Менша активність DMN не обов’язково краща

У досвідчених медитувальників виявлено відмінності як в активності, так і у зв’язності мережі пасивного режиму. Наприклад, деякі дослідження спостерігають меншу активність ключових ділянок DMN під час певних медитацій.¹

Але це не означає, що медитація вимикає цю мережу, — і тим більше, що це було б бажано.

DMN виконує важливі функції. Цікавішим може бути питання, чи змінює медитація гнучкість перемикання між думками про себе й увагою до поточного досвіду.³

Тому частина ефекту може полягати не в тому, щоб менше думати про себе, а в тому, щоб раніше помічати, коли ми губимося у власних думках.